Сіли у бричку і рушили в путь. Стали перед високими царськими палатами. Гайгай у сріблі-злоті пішов до царя. Привітався й каже:
-  У мене є син. Я прийшов за нього сватати царівну!
А в царя на відданні були аж три доньки.
-  Я дуже радий,- сказав сватачеві.- Але таке вже оце діло, най кожна з дівчат відповість: любить чи не любить того легіня.
Цар закликав дочок і розповів, що прийшов сватач.
-  А де молодий? - питають дівчата.
-  Там, у бричці. Йдіть і подивіться... Наперед вибігла старша. Заглянула у бричку, а там
сидить хлопчище - страшний, волохатий, одягнений у дрантя.
Вернулася до палацу й каже:
-  Я його не хочу.
Побігла середуща, але і їй не сподобався.
-  Но, видиш,- каже цар,- твого сина не хочуть дівчата.
-  А може, ще полюбиться третій?
-  Най іде, погляне, бо я своїх дочок силою не буду віддавати.
Побігла й наймолодша. Хлопець сидить у бричці вже якийсь засмучений. Оглянула його з одного боку, з другого... "Хлоп ніби порядний, тільки би обчистити!" -o подумала про себе. Вернулася до батька і сказала:
-  Добрий молодий, мені любиться.
-  Но, видиш,- засміявся до царя Гайгай,- будемо сватами.
Сіли за гостину й домовилися, коли посвадьбують.
Гайгай швидко відкланявся і вернувся з хлопцем до свого палацу. А вдома говорить:
-  Наймолодша із царевих дочок засватана за тебе. Подобається?
-  Так!..
-  Тепер три дні будеш лиш купатися.
Коли хлопець вийшов з триденної купелі, став такий красивий леґінь, що любо було глянути на нього.
А як убрався у парадне плаття, всі почали казати, що такого хлопця пошукати треба!
-  Тепер можемо їхати до царя на весілля.
Повели   з   собою   і  гудаків,   покликали   високих гостей. Словом, з'явилися в царя з великою нарадою.
А старшим царевим донькам не терпиться глянути у бричку. "Ану, який? - думають собі про нареченого.- Хоч посміються усі з нього!" Відхилились дверці, й вийшов такий леґінь, що старша аж зомліла. А середуща нараз схопилася за голову: од такого красеня відмовилася! Під вечір з жалю скочила у воду і втопилася. А за середущою і старша...
-  Но,- шепоче   хлопцеві   нечистий,- дві   душі вже мої - се й твоя заслуга! Тепер сподіваюся, що скоро і третя - твоя наречена, дістанеться мені.
Але хлопець тільки засміявся. Думає собі: "Пропав би ти, дияволе, я ж тобі найду такі задачі, що голову на них поламаєш!"
Смуток оселився у царських палатах: дві доньки загинули. Цар хилиться край столу, сльози течуть з очей. Але весілля треба вже справляти, коли почалося. А як відгуляли, Гайгай посадив молодих у бричку і відвіз до себе.
-  Но,- говорить  хлопцеві,- живи  з  жінкою  в палаці - держава  твоя! А через три роки я прийду. 8я той час придумай такі три доручення, які б я не міг виконати.
І щез просто на місці.
Наш хлопець почав царювати. Добре йому велося. Та час швидко минав. Скінчилися три роки, і Гайгай - якби з неба впав:
- Но, легіню, час: давай таку задачу, аби мені була не під силу.