Жив собі бідний чоловік. Мав одного сина - статечного й робітного хлопця. І чоловік любив працювати. Але бідність не могли осилити і жили у скруті.
- Гей, няню, доста!.. Піду я у світ і будете видіти, що знайду ліпшу долю.
-  Добре, сину, йди.
І хлопець зібрався в далеку дорогу. Батько провів його аж поза готар. А там починався великий лісище. Попрощався чоловік із сином і тяжко зітхнув:
-  Та чи увиджу ще тебе? Гай-гай!
Як вимовив це слово, з'явився коло нього якийсь чоловік. Чорний, чорний і страшно паскудний! Озвався:
-  Я тут!
-  А ми не кликали тебе,- сказав батько хлопця.
-  Я не глухий, чув, як ти вигукнув: Гайгай!
-  То зі своїм сином я прощався, гай-гай, кажу, чи увиджу я ще тебе, сину, за свого життя?
-  Пробач,- говорить на те чорний,- сталася помилка. Але щоб знав: я керівник усіх нечистих сил і звуть мене Гайгай. Коли ти вимовив се слово, я подумав, що ти   мене кличеш.
І хоче іти геть. Та повернувся і спитав бідного:
-  А куди ти виряджаєш сина, що аж сюди прийшов з ним прощатися?
-  Йде у світ служити, бо вдома така скрута, що далі не можемо дати собі ради.
-  А чи пустиш сина служити до мене? Тяжкої роботи він мати не буде, але біду відігнати годен: можете забагатіти.
Батько налякався: до проводиря нечистої сили відпустити єдиного сина? Але тут сам хлопець втрутився у бесіду:
-  Я, няню, беруся!
Гайгай поплескав його по плечу:
Такого мені легіня і треба! Я зроблю з нього царя! А ти, старий, щоб не знав біди, візьми оці гроші, і дав біднякові мішок золота.
Чорний із хлопцем за хвилину щез. А чоловік, зажурений, вернувся додому. Та чого сумувати: жити вже в з чого, з голоду не вмре!
А що сталося із сином? Гайгай поніс його в далекий незнайомий край. Завів хлопця до свого палацу і наказує:
-  Тут і будеш жити. Я ж говорив, що в мене не тяжка робота. Будеш собі в кімнаті сидіти і, що забагнеш, їсти й пити. Але виходити не смій; ні митися, ні стригтися, ні голитися тобі не дозволяю. Якщо витримаєш рік, по твоїй заслузі тобі заплачу. Чи пристаєш?
-  Пристаю.
Гайгай замкнув двері, і хлопець зостався в кімнаті один.
Так перебув рік. За той час обріс, став дуже брудним. З'явився Гайгай.
-  Вірно ти служив. Можемо з тобою і розрахуватися. Але я просив би зостатися ще на один рік.
-  Та добре, зостануся,- погодився хлопець. Витерпів і другий рік. Тоді Гайгай умовив його, щоб побув і третій.
Так хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів.
-  Такого слугу,- каже дідько,- я іще не мав. Тому не хочу тобі заплатити звичайною платою. Маю дяку тебе оженити. Даєш свою згоду?
-  Та добре би й се діло зробити. Лиш хто піде за мене - такого немитого і оброслого?
-  То не твоя жура. Ти візьмеш царівну і станеш багачем. Але, коли будеш уже сам собі паном, даси мені три задачі, які би я не міг виконати. Інакше пропадете - і ти і твоя жінка!
-  Най буде!
Нечистий з радості аж підскочив:
-  Но, тоді готуйся. Йдемо сватати.
-  Неодягнений, нечистий?
-  Так, слухай мене...