Справді, другого ранку рушили в дорогу. Татош знявся в повітря й за добрі три години спустився на землю.
- Но, ми тут,- каже.- Чи бачиш палац? Там живе Песиголовець. Але уважай: коли потрапиш у біду, добивайся скоріше до мене, і, може, ще вирвемося звідси.
- А що то за дівчина з вікна виглядає? Песиголовцева донька?
- Не вгадав. Ото дочка Чорного царя, її вкрав Песиголовець і держить у полоні.
З тим увійшли у двір. А дівчина з вікна махає руками і кричить:
- Не йди сюди, Песиголовець тебе вб'є! Володимир нічого не слухав. Тоді дівчина спустилася вниз і почала хлопця просити:
- Рятуйся! Песиголовця тепер немає вдома, але як повернеться, в ту ж мить уб'є тебе!
- Я для того й прийшов, аби поборотися із Песиголовцем!
Дівчині сподобався леґінь, і вона каже:
- Слухай! Я не можу тобі допомогти, але хоч розповім, від чого в Песиголовця така страшна сила. У пивниці має такий напій, що як його випити, з'являється сила за п'ятдесятьох людей. У той напій треба замочити палець. Скільки разів замочиш, стільки разів по десять сил додається.
І повела його в пивницю, показала бочку із чарівним напоєм. Володимир напився його, налив повну флягу, прив'язав її на шию і сховав під плаття. А бочку розбив.
Вийшов на двір і почуває в собі таку силу, що може дерева з корінням вимикати.
Нараз лиш щось бакчить у повітрі. Не встиг і подумати, що воно таке, як перед ним упала булава.
- Песиголовець вертається,- пояснила дівчина.- Як наближається до дому, кидає булавою дає про себе знати.
Хлопець, не довго думаючи, замочив палець у напій, вхопив булаву й кинув у той бік, з котрого прилетіла. І булава впала просто перед копитами коня Песиголовця, хоч він був десь за сім миль од свого палацу.
- Гей, та що се? - закричав Песиголовець.-- Там хтось мене чекає?
Вхопив булаву знову, стис коня острогами і за хвилину опустився серед свого двору.
Хлопець став перед ним. Але Песиголовець засміявся.
- Добре, що ти прийшов, бо вже мені надокучило чекати тебе. Двадцять років тому приснилося мені, що прийдеш боротися зі мною. Звідси не вернешся живий! - І швидко побіг у пивницю. Але ж напою вже не було.
- Но, нич. Я й так з тобою розрахуюся. Як хочеш - розшиватися чи шаблями рубатися?
- Як хочеш ти...
- Зачинаймо шаблями!
Вхопили шаблі й почали рубатися. Січуться так, аж шаблі іскри мечуть, але не можуть поранити один одного.
- Недобре,- каже Песиголовець,- шкода шаблі тупити. Будемо розщибатися.
- Най будь по-твоєму.