Жив колись у старовину цар з царицею, у них замолоду не було дітей, а при старості родився один син; вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А син і каже:
- Поки не дістанете мені такого коня, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить - на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається,- то я женитись не буду!
Цар зізвав усіх своїх богатирів, почав розпитувати:
- Може, з вас хто знає або чув: де такий кінь, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить, то на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається?
Усі кажуть, що ніхто й не бачив, і не чув нічого такого, і дістать не можуть.
Цар розіслав по всій землі бумаги:
- Може, хто чув або сам дістане, то нехай до мене приходить.
Потрапила одна така бумага у якусь волость, прочитали її там. Мужик приходить додому й хвалиться жінці:
- От яка у нашу волость бумага прийшла!.. Якби такий молодець найшовся, то велено йому до царя приїжджать!
А у нього був хлопець, от оцей хлопець і каже:
- А я знаю, де такий кінь е! А батько:
- Сиди там, коли сидиш! Ти вийдеш за ворота - та й то тебе діти б'ють, а то ще про такого коня базікаєш!
Хлопець одягся і говорить:
- Ходім, тату, надвір!
Вийшли. Він одною рукою дуба як схватить - нагнув аж до землі, потім пустив. А батько стоїть, очі витріщив - дивиться на нього, аж злякався сам.
- Ну, тепер,- говорить,- синку, повірю. Пішли у волость - батько хлопця залишив надворі, а сам пішов у хату і каже:
- Дозвольте, панове, мені з своїм словом втрутитися!..
- Можеш, говори.
- Є у мене син, що може дістать того коня. А всі й закричали:
- У холодну його взять, сякого-такого, з його хлопцем! Куди його хлопець годен? Як він вийде за ворота, то його всі діти б'ють!
Посадили мужика і його хлопця у холодну. Сиділи-сиділи вони, а волосне начальство й говорить:
- Мабуть, нам нічого не буде, коли він збреше. Випустили, а самі до царя вдарили звістку. Цар прочитав звістку і не повірив, що мужичий син міг таке зробити, але все ж звелів послать своїх слуг і карету за тим хлопцем.
Узяли того хлопця до царя. Як приїхали, цар підзиває його до себе:
- Можешь дістать такого коня?
- Можу!
- Що ж тобі треба?
- Треба мені коня хорошого та палицю добру. Написав цар записку до свого табунщика.
- Ступай, у полі є табунщик, даси йому записку, а він тобі дасть коня.
Той пішов, показав табунщику записку.
- Підожди,- каже табунщик,- пожену напувать коней, а як ітимуть, то якого коня схочеш, такого й вибереш.
Став той вибирать і якого не візьме за хвіст - то хвіст у руках зостанеться; візьметься за гриву - гриви не стане.
Зняв дванадцять шкур, а коня не добрав собі, йде додому, дивиться - хата обідрана (там бідна бабуся жила), а тут якраз хмара на току збирається. Бабуся і просить:
- Поможи мені, хлопче, а то всі мене, бідну, минають.
Накрив він шкурами її хату, щоб вона не протікала, бабуся йому подякувала, він і пішов собі.
Виходить цар і дивується, що хлопець коня собі не добрав.