Пішли. І так їм добре йти: де гора на дорозі - то Вернигора перекине: де ліс - Вернидуб виверне; де річка - Крутивус воду відверне. От зайшли вони в такий великий ліс, коли бачать - в лісі стоїть хатка. Увійшли - нікого нема. Котигорошко й каже:
- Отут ми й заночуємо.
Переночували, а на другий день Котигорошко й каже:
- Ти, Вернигоро, зоставайся дома та вари їсти, а ми втрьох підемо на полювання.
Пішли вони, а Вернигора наварив їсти та й ліг спочивати.
Коли хтось стукав в двері:
- Відчини?
- Невеликий пан, відчиниш і сам,- каже Вернигора.
Двері відчинились, та й знов хтось кричить:
- Пересади через поріг!
- Невеликий пан, перелізеш і сам.
Коли влазить дідок маленький, а борода на сажень волочиться. Як ухопив Вернигору за чуба та й почепив на гвіздок на стіну. А сам усе, що було наварене, виїв, випив, у Вернигори із спини ремінь шкіри видрав та й подався.
Вернигора крутивсь-крутивсь, якось зірвався з гвіздка, кинувся знову варити; поки товариші поприходили, уже доварює.
- А чого ти запізнився з обідом?
- Та задрімав трохи.
Наїлись та й полягали спати. На другий день устають, Котигорошко й каже:
- Ну, тепер ти, Вернидубе, зоставайся, ми підемо на полювання.
Пішли вони, а Вернидуб наварив їсти та й ліг спочивати. Аж хтось стукає в двері:
- Відчини!
- Невеликий пан, відчиниш і сам.
- Пересади через поріг!
- Невеликий пан, перелізеш і сам.
Коли лізе дідок маленький, а борода на сажень волочиться. Як ухопив Вернидуба за чуба та й почепив на гвіздок. А сам усе, що було наварене, виїв, випив, у Вернидуба із спини ремінь шкіри видрав та й подався.
Вернидуб борсався, борсався, якось уже там з гвіздка зірвався та й ну швидше обід варити. Коли це приходить товариство.
- А що це ти з обідом спізнивсь?
- Та задрімав,- каже,- трохи...
А Вернигора вже й мовчить: догадався, що воно було. На третій день зостався Крутивус,- і з ним те саме. А Котигорошко й каже:
- Ну, та й ліниві ви обід варити! Уже ж завтра ви йдіть на полювання, а я зостануся вдома.
На другий день ті троє йдуть на полювання, а Котигорошко вдома зостається. От наварив він їсти та й ліг спочивати. Аж грюкає хтось у двері:
- Відчини!
Відчинив двері,- аж там дідок маленький, а борода на сажень волочиться.
- Пересади через поріг!
Узяв Котигорошко, пересадив. Коли той пнеться до нього, пнеться.
- А чого тобі? - питає Котигорошко.