Вони тоді:
- Оце ж ми його прив'язали,- треба бігти та од-в'язати.
А Котигорошко як пошпурить тим дубом у хату - замалим хати не розвалив.
- Оставайтесь же, коли ви такі! - каже.- Піду я в світ.
Та й пішов знову, на плечі булаву взявши.
Іде собі та іде, коли дивиться - відтіль гора і відсіль гора, а між ними чоловік руками й ногами в ті гори вперся та й розпихає їх. Каже Котигорошко:
- Добридень!
- Доброго здоров'я!
- А що ти, чоловіче, робиш?
- Гори розпихаю, щоб шлях був.
- А куди йдеш? - питає Котигорошко.
- Щастя шукати.
- Ну, то й я туди. А як ти звешся?
- Вернигора. А ти?
- Котигорошко. Ходім разом!
- Ходім.
Пішли вони. Ідуть, коли бачать: чоловік серед лісу як махне рукою - так дуби й вивертає з корінням.
- Добридень!
- Доброго здоров'я!
- А що ти, чоловіче, робиш?
- Дерева вивертаю, щоб іти було просторіше.
- А куди йдеш?
- Щастя шукати.
- Ну, то й ми туди. А як звешся?
- Вернидуб. А ви?
- Котигорошко та Вернигора. Ходім разом!
- Ходім.
Пішли втрьох. Ідуть, коли бачать - чоловік із здоровенними вусами сидить над річкою: як крутнув
вусом - так вода й розступилася, що й по дну можна перейти. Вони до нвого:
- Добридень!
- Доброго здоров'я!
- А що ти, чоловіче, робиш?
- Та воду відвертаю, щоб річку перейти.
- А куди йдеш?
- Щастя шукати.
- Ну, то й ми туди. А як звешся?
- Крутивус. А ви?
- Котигорошко, Вернигора, Вернидуб. Ходім разом!
- Ходім!