home


Авторизация

Рейтинг




main_image

Чарівне горнятко - 04

-  Я б тебе спалив, але не маю зараз часу,- крикнув Ольдеквіт і пустився далі.
Повітря гуділо, а земля дудніла.
Та перед втікачами, гейби з-під землі, з'явилася хатка на качачій лапці.
Василинка глипнула на легіня, який тримав за руку Ганнусю, і сказала:
-  Візьміть   золотий   ключик,   сховайтеся   в   цій хатці!
Леґінь забіг з Ганнусею в хатку і замкнув двері за собою.
Через якусь хвилинку Ольдеквіт опинився перед вікнами й питає:
-  Хатко, до тебе не забігала Ганнуся з легінем? Хатка покрутилася на качачій лапці і обернулася до нього задньою стіною.
-  Я б  тебе спалив,  хатко, але часу не маю,- крикнув Ольдеквіт.
Василинка і її леґінь напилися водиці з мальованого горнятка і побігли з усіх сил. Лісом гейби страшна буря летіла!
Глип, а на галявині стоїть хатка на гусячій лапці. Василинка потягла парубка за собою і - шусть із ним у хатку. Замкнула двері на золотий ключик - і ні пари з вуст.
Ольдеквіт питає:
-  Скажи, хатко люба, до тебе не забігала Василинка зі своїм легінем?
Хатка покрутилася на гусячій лапці й обернулася до нього задньою стіною.
-  Я б тебе спалив, хатко. Але зараз не маю часу - мушу їх зловити і в морі втопити!
Ольдеквіт ще довго біг, доки опинився на березі синього моря. Став там, роздивився на всі боки, але нікого ніде не побачив. І тріснув від злості!
Сестри віддалися за тих легінів, з якими втікали. Довго жили у своїх хатках, дітей бавили і казку їм розповідали про чарівне горнятко.
 

5.jpg