Навигация по сайту
 Поиск |
| Чарівне горнятко - 04 |
 |
 |
 |
|
- Я б тебе спалив, але не маю зараз часу,- крикнув Ольдеквіт і пустився далі. Повітря гуділо, а земля дудніла. Та перед втікачами, гейби з-під землі, з'явилася хатка на качачій лапці. Василинка глипнула на легіня, який тримав за руку Ганнусю, і сказала: - Візьміть золотий ключик, сховайтеся в цій хатці! Леґінь забіг з Ганнусею в хатку і замкнув двері за собою. Через якусь хвилинку Ольдеквіт опинився перед вікнами й питає: - Хатко, до тебе не забігала Ганнуся з легінем? Хатка покрутилася на качачій лапці і обернулася до нього задньою стіною. - Я б тебе спалив, хатко, але часу не маю,- крикнув Ольдеквіт. Василинка і її леґінь напилися водиці з мальованого горнятка і побігли з усіх сил. Лісом гейби страшна буря летіла! Глип, а на галявині стоїть хатка на гусячій лапці. Василинка потягла парубка за собою і - шусть із ним у хатку. Замкнула двері на золотий ключик - і ні пари з вуст. Ольдеквіт питає: - Скажи, хатко люба, до тебе не забігала Василинка зі своїм легінем? Хатка покрутилася на гусячій лапці й обернулася до нього задньою стіною. - Я б тебе спалив, хатко. Але зараз не маю часу - мушу їх зловити і в морі втопити! Ольдеквіт ще довго біг, доки опинився на березі синього моря. Став там, роздивився на всі боки, але нікого ніде не побачив. І тріснув від злості! Сестри віддалися за тих легінів, з якими втікали. Довго жили у своїх хатках, дітей бавили і казку їм розповідали про чарівне горнятко.
|
