Навигация по сайту
 Поиск |
| Залізний вовк - 02 |
 |
 |
 |
|
Мишко пройшов царськими воротами. Там стояли аж чотири стражники, але його не бачили. Прийшов до хліва, дивиться - у золотій клітці сидить золота пташка. Вийняв собі пташку, а далі подумав: "Яка красна клітка, шкода її лишити!" Почав брати клітку - нараз почувся крик. Царські слуги спіймали Мишка та й привели до царя. - Хто ти такий? - питає його цар. Мишко відговорюється і сяк, і так. Цар сказав Мишкові, що він його відпустить, але тоді, коли той поклянеться, що приведе від другого царя золотогривого коня. Мишко прийшов до вовка: - Ну, чи я тобі не говорив, щоб не чіпав клітку? Мало не загинув! Що ж, ходімо за конем до другого царя. Що поміняв, то мусиш дати. Прийшли до другого царя, і знову вовк наказує Мишкові: - Сторожа на воротах тебе не помітить, і зайдеш невидиме у хлів, де стоїть золотогривий кінь. Та не смій торкатися вуздечки, бо тоді тебе почують, побачать і спіймають. Пройшов Мишко воротами, відчинив хлів і бачить: стоїть прекрасний кінь. Узяв коня, але подумав так: "Ей, візьму й вуздечку! Така красна..." Лише поклав руку на вуздечку, як зчинився крик, і сторожа спіймала Мишка. Цар розсердився на хлопця: - Злодію! Та ти хотів украсти золотогривого коня? Попадеш під смерть! Мишко усе йому розказав - з котрої він держави і чому сюди прийшов. Тоді цар проговорив: - Є в одній державі золотоволоса дівчина. Якщо ту дівчину приведеш - відпущу тобі вину, не приведеш, то я тебе знайду і на краю світу! Мишко поклявся, що все зробить. Приходить він до вовка. - Знову не послухав? - говорить йому вовк. І нараз розмахнувся, ляснув його: - Ну, сідай на мене, та їдемо у третю державу за золотоволосою. Приїхали у третю державу під царський палац. Вовк наказує: - Чекай мене тут, я сам іду за дівчиною, бо ти не приведеш її. А як тебе тут схоплять, то вже загинеш. Приїхали у свою державу, зайшли в ту корчму, де колись гуляли Мишкові брати. Вони дожилися до того, що замітали дороги по вулицях. Упізнали молодшого брата, але ховалися від нього, бо ганьбилися. І що собі дорадили? - Убиймо Мишка, а пташку із царівною привеземо нянькові на золотогривому коні та й скажемо, що то ми здобули. Мишка зсадили із коня і почали йому грозити, аби поклявся, що не скаже нянькові, як вони зробили. Мишко не мав, що вибирати, і дав слово, що він за два роки не прийде додому і не скаже нянькові нічого. Брати взяли від нього золотогривого коня, золотоволосу дівчину й золотоперу пташку - і приїхали додому. Старий цар усе те перебрав і прийняв на ласку вигнаних синів. Але дівчина сумна, бо вона жалів за Мишком, а не сміє казати цареві, що брати зробили. Ходить одна і ні за кого не хоче віддаватися. А через два роки вернувся Мишко - бідний, голодний, обідраний. Коли його побачила дівчина, то дуже зраділа: обняла і привела до старого царя. А цар дуже дивується, як то його син доходився до такої бідності. - Я вам, няньку, не скажу нічого. Най розповість дівчина. І царівна усе розказала. Старших братів розтягнули кіньми, а молодшому, Ми пікові, справили весілля. Цар передав на нього державу, і так він зостався на престолі батька.
|
