home


Авторизация

Рейтинг




main_image

Ненькова сопілка й батіжок - 01

Жив собі бідний чоловік і жінка. Вони мали трьох синів. Два були розумні, а третій - не дуже. Звали його Офермою.
Минули роки, чоловік і жінка зістарілися, а сини повиростали, стали легінями, як дуби. Перед смертю чоловік покликав їх і каже:
- Як умру, аби-сьте по одному приходили на мою могилу ночувати - кожний один тиждень.
- Добре, неньку,- відповіли хлопці. Чоловік помер. Його поховали. А тут на могилу треба йти ночувати.
- Я не піду, боюся,- відповів найстарший.- Може би, ти, Офермо, пішов за мене?
- А що? Можу піти.
Оферма повечеряв, одягнувся у теплий кожух і пішов на цвинтар. Ліг на ненькову могилу й збирається заснути. Раптом чує:
- Це ти, Офермо?
- Це я, неньку.
- А чому першим не прийшов найстарший?
- Сказав, що боїться.
- їсти тобі дали?
- Дали.
- А не холодно?
- У мене є теплий кожух, неньку.
- За те, що ти добрий, дарую тобі сопілочку. Як на ній заграєш, то сповниться все, що захочеш. Тепер іди додому.
Оферма засунув сопілочку за пояс і прийшов додому. Поліз на піч спати. Найстарший спитав:
- Як там? Балакав з неньком?
- А чому би й ні?
- Що вони казали?
- Питали, чи я їв і чи не холодно мені. Найстарший не повірив:
- Все це тобі, дурному, приснилося!
- Най буде й так.
На другий тиждень мав іти на батькову могилу середульший син. Але він сказав:
- Я не піду, бо не маю часу. Ти б не пішов за мене, Офермо?
- А що, можу піти,- погодився дурний.
Його нагодували, дали теплий сардак і верітку - вирядили на цвинтар.
На могилі Оферма простелив верітку, накрився сардаком і ліг собі спати. Та вчув неньків голос:
- Ти знову тут, синку? А чому другим середущий не прийшов?
- Казав, що він часу не має.
- Коли так, візьми й цей батіжок. Він буде рятувати тебе від небезпеки. А тепер іди додому і можеш більше на мою могилу не приходити вночі.
Оферма засунув батіжок за пояс, подався додому і ліг на піч спати. Середущий спитав:
- Ну, балакав з неньком?
- Аякже!
- Що він сказав?
- Аби-м більше вночі не приходив. Середущий не повірив.
- А щоб ти скис! Таке може тільки приснитися дурному.
Оферма захропів на цілу хату. Спав три дні й три ночі. А коли прокинувся, брати і їх жінки сказали йому:
- Ти нам, як сіль в оці та як хрін у носі. Іди звідси, куди очі дивляться, бо ми не будемо тебе, дурного, годувати.
 

3.jpg