home


Авторизация

Рейтинг




main_image

Козак Мамарига - 04

- А що,- каже,- може, й ці покуштувати?
Вже ж гірше не буде.
Вирвав з того куща ягідку, з'їв - і спав один ріг. Вирвав другу, з'їв - другий ріг спав. Нарвав він тоді ягід із того й з того куща та й пішов у те королівство, де була його жінка.
Як став підходити, сяк-так перевбрався, щоб не впізнали, й пішов до королівського ґанку. Гукає:
- По ягоди!
Королівна почула, посилає служницю:
- Піди,- каже,- подивись, що воно за ягоди. У нас ще цвітуть, а десь, видно, вже поспіли.
Служниця вийшла, питає:
- Чи добрі ягоди та чи дорогі?
- Дорогі та добрі.
- Почому?
- По срібному карбованцю ягідка! Служниця пішла, розповіла королівні. Королівна
дала їй карбованців півсотні.
- На,- каже,- купи мені тих ягід.
Козак Мамарига гроші взяв, ягоди віддав, а сам геть подався. От бере королівна ягідку й кидав я рот, та відразу й другу, теж в рот,- і раптом виросли в неї на голові два величезні роги. Кинулася королівна до дзеркала, глянула - та як закричить з переляку! Збіглися слуги, прибіг король, жахнувся.
- Що це таке? Що ти їла?
А вона плаче й про ягоди розповідає.
- Не може того бути,- каже король,- щоб від ягід таке сталося. Ану, де ті ягоди?
Взяв та й вкинув і собі в рот ягоди. Тут зразу й в нього роги виросли! Злякався король, розгнівався, наказав швидше бігти та схопити того чоловіка, що ягоди продавав. Побігли солдати, шукали, нікого не знайшли. Що ж тепер робити? Як королю й королівні з такими рогами жити?!
Скликає король лікарів та знахарів, щоб оті роги зігнати. Поз'їжджалися лікарі та знахарі з усього королівства. Подивились-подивились, нічого не зроблять, не спадають роги! Посилає король гінців по чужих землях, оголошує: хто зможе роги зігнати, тому він усе своє королівство відпише, аби тільки йому з дочкою такої бридоти позбутися. Поприїздили лікарі і з чужих земель, як не мудрували, чим там не мазали - нічого не вдіють...
Королівна плаче-розливається, король лютує, а народ глузує та буриться: "Нащо нам король із рогами? Не хочемо такого короля!
От приходить козак Мамарига до короля.
- Добридень,- каже,- тестенько, може, я вам
допоможу?
- Ой зятенько, допоможи! - каже король.- Відпишу тобі все королівство, аби такого лиха позбутися!
- Гаразд! - каже козак Мамарига і дає йому дві
ягідки з того другого куща. Тільки проковтнув їх король - вмить роги спали. А королівна плаче, благає:
- Чоловіче мій любий, дай же й мені!
- Ні,- він каже,- тобі не дам. Де ти мого коня
Гивера діла?
- Живий твій кінь, у стайні стоїть. Пожалій мене,
дай ягідку!
- А торбинки, волосянка та дротянка, де?
- Цілі твої торбинки, в спальні на гвіздку висять. Порятуй мене!
- А не будеш більше мене кидати?
- Не буду до віку вічного!
Тут бере він ягідку і кидав їй у рот - враз один ріг спав. Вкинув другу - другий ріг спав. І стала королівна така, як і була.
- Ну, дивись, щоб ти знала, як чоловіка шанувати!
Почали вони тут радіти... Відписав король козакові Мамаризі усе королівство, і живуть в тому королівстві всі багаті та щасливі: торбинка-волосянка кожному їсти-пити дає, а дротянка будь-яку роботу робить.
 

19.jpg