Навигация по сайту
 Поиск |
| Правда і кривда - 02 |
 |
 |
 |
|
- Рубай! Кривда відтяв йому і ліву руку, дав кусник коржа. Потім устав і хотів залишити каліку. - Не залишай мене, брате! Коли вже став калікою, доведи бодай до міста. Там люди мені загинути не дадуть. - Ну, ходи, буду тебе вести. Веде його, веде, дивиться, а на околиці стоїть шибениця. Привів сліпого, безрукого брата до шибениці й каже: - Сідай тут і сиди, а я піду до міста чогось роздобути. І залишив його. Правда, неборак, сидить. Настала ніч. Правда хоч її і не бачить, зате відчуває. Стало студено. Коло півночі прилетіли до шибениці три ворони - це були пропасники. Посідали на шибеницю, говорять між собою. - Чи знаєте, що нового в місті? - каже перший ворон.- Тут така новина: цариця захворіла, і нема ліків, лікарів, які б допомогли. - Видите! - озвався другий ворон.- Цариця мусить помирати, а лік є. Під головою у неї в подушці потовчена на порох отруйна гадюка. Цариця дихає отрутою й помирає. Досить подушку вийняти з-під голови, і цариця видужає. Правда причаївся й слухає. Ворони-пропасники його й не помітили. - А знаєте ще новину? - озвався третій ворон.- Сеї ночі на траву впаде така роса, що який би каліка не був - кривий, безрукий, сліпий - від роси зцілиться, як тільки обмиє нею свої рани. Так закінчили бесіду три ворони, а коли відлітали, перший сказав: - Дивіться, аби наша таємниця не була кимось зраджена! Правда від страху не знав, що й чинити. Та на зорі, як тільки когути запіли і вже нечиста сила не мала сили-моці, почав росу шукати. Знайшов мокру траву і, як тільки торкнувся роси, руки виросли. Набрав роси в долоні, потер лице і став бачити. Наскуб Правда трави з чарівною росою і рушив до міста. А там - великий смуток. Люди в чорному. Цар обіцяє півдержави тому, хто вилікує його жінку Правда зголосився до царя. - Стільки багатства тобі дам, що й сам не будеш знати, куди його дівати! - каже цар Правді, бо той взявся вилікувати царицю. Прийшов Правда до цариці, не давав хворій ніякого ліку, тільки наказав перенести її до іншої кімнати і на інше ліжко. Взяв Правда роси з трав, натер нею хвору й велів нагріти купіль. Викупали царицю, і вона відразу стала здоровою. Цар зрадів. Обсипав Правду сріблом-золотом, дав йому звання славного лікаря і вже не пускав з двору. Правда погодився жити при палаці, тільки просив, щоб привели і його бідну матір. І жив собі чесно. Дізнався про все, що сталося, Кривда. Ходив він мандруючи, біду причиняючи. Прийшов Кривда до брата і питає: - Правдо, як ти став таким багатим? - Сказав би тобі, та шкодую - ти мій брат. - Не шкодуй мене, скажи! - Я роздобув своє багатство під шибеницею, там, де ти залишив мене. Але тобі туди йти не раджу. - Та коли так, я тебе й не звідаю... Ще тої ночі Кривда побіг під шибеницю, сів і сидить. А перед тим дав собі обрубати руки, виколоти очі. Сидить Кривда під шибеницею, чекає багатства. Раз лиш уночі прилетіли ворони. - Що нового? - питає один. - Та що? Підслухав хтось нашу розмову й вилікував царицю. - Ану перевіримо, чи тут когось немає! Може, хтось знову нас підслуховує! - каже другий ворон. І почали перевіряти. Кривда притулився до стовпа. - Ага, ти тут, голубчику! - крикнули ворони.- Добре, що ти тут! Давно тебе чекаємо! Ти кривдив людей, брата погубив, нас думав обдурити! Тепер звідси живий не підеш! Прив'язали ворони на шию Кривді мотуз і підтягли вгору. Потім взяли таблицю й написали: "Хто лихою дорогою ходить, на такій і пропадав!" Так Кривда домандрував, а Правда живе й нині.
|
