home


Авторизация

Рейтинг




main_image

Правда і кривда - 01

Якось жила собі бідна вдовиця. Мала двох синів. Один хлопець був дуже справедливий, другий - несправедливий, бо де тільки міг, всюди чинив кривду.
Так мати синів і назвала: молодшого - Правдою, а старшого - Кривдою. Скільки не просила, не умовляла старшого: "Не чини людям зла, будь добрий, справедливий!"-нічого не допомагало. А молодшому говорила: "Синку, стій за себе, не будь такий м'який та дурний!" Та молодший син іншим не міг бути.
Так брати й повиростали: кожен зі своєю натурою - старший з кривдою, молодший із правдою.
Синам не хотілося бідувати при матері. Дорадилися, що підуть шукати собі щастя.
Мати не противилася, думає: "Гірше їм не буде, як е вдома".
З останньої жмені борошна спекла їм по коржеві, поклала й по цибулині до торбин синів, і вони рушили у світ.
Ідуть брати цілий день. Понадвечір прийшли до колодязя й зібралися переночувати. Розпалили вогонь, бо ліс був довкола. Хочуть повечеряти - кожний із свого. Та Кривда думає, як би йому обдурити брата. І каже:
- Знаєш що, Правдо! З'їжмо твого коржа, бо тобі тяжко нести. Потім з'їмо мого.
- Добре, най буде так!
Правда вийняв з торбини коржа. Повечеряли, а що залишилося, Кривда кинув до своєї торби. Переночували і - в дорогу. Кривда знову каже:
- Правдо, я голодний!
- Та і я голоден, лиш мовчу!
- Будемо полуднувати.
Посідали. Правда і не розв'язував свою торбину, бо порожня.
Кривда вийняв те, що залишилося від братового коржа, їсть, а Правді - ні крихітки.
- Дай мені мало! - просить Правда.
- Я, хлопче, не дам, бо хто знає, скільки йти. Може, в дорозі помру з голоду.
Встав, іде далі. А Правда зі сльозами на очах - за ним. Надвечір дійшли до лісу. Посідали, відпочили, збираються переночувати. Кривда почав їсти.
- Дай, брате, й мені! - просить Правда.
- Дам, якщо погодишся, аби тобі одне око видовбав.
Та що чинити? Правда уже зголоднів, аж помирає.
- Довбай, коли так.
Кривда ножем виколов братові одне око й дав за це кусник коржа.
Рано встали, Кривда почав їсти. Правда просить:
- Дай мені!
- Дам тобі, якщо дозволиш, щоб я тобі праву руку відтяв.
- Най буде по-твоєму!
І Кривда відрубав братові руку, дав йому кусник коржа. Правда вже без ока і руки.
Ідуть далі. Правді камінь лежить на серці, та не каже нічого. В обід сіли їсти. Кривда їсть, а Правда просить:
- Дай мені!
- Дам тобі, коли дозволиш видовбати й друге око! Правда мусив погодитися, бо був дуже голоден. Кривда виколов братові вже і друге око. За це дав йому кусник коржа.
Ідуть далі. Понадвечір входили до одного міста. Були недалеко, а сил добратися до міста вже не вистачало - геть поголодніли. Кривда ще мав у торбі кусень коржа.
Сів і їсть.
- Брате, дай і мені крихітку!
- Дам, але відрубаю тобі й другу руку!
 

18.jpg