Навигация по сайту
 Поиск |
| Відпий гуцул і старий опришок - 02 |
 |
 |
 |
|
Хлопчина побіг. Мати знову купила кукурудзяної муки, наварила чиру. Один раз наїлися. І далі голодні. Та в пана милосердя, як у лисого волосся. Дьорко сказав синові: - Піди, Васильку, ще до Пруту і наловиш риби. Може, пан за неї дасть якогось крейцера. Син наловив повний кошик риби. Пішов із тим до панського двору. Дідич з порога позирав, як працюють слуги. Василько поклонився: - Ненько сказали... Дідич аж посинів: - Ану, жебраче, біжи звідси, щоб і духу твого тут не було, бо випущу пса. Як почув Василько про панського пса, то так утікав, аж п'яти губив. Відбіг далеко, відхекався і йде додому плачучи. Коло високої гори, гейби з-під землі, перед ним з'явився старий дід. - Чого сумний, легіню? - спитав. - Та як не сумувати, коли я поніс дідичеві риби, а він мене вигнав. - А ти чий? - Дьорків, що йому смерека ноги поламала. - Не дав би ти мені тієї риби? - Беріть, дідусю! Ще одна лишилася, а решту загубив, коли тікав від пана. Дід зварив рибу, з'їв і похвалив: - Ще-м не їв такої відколи живу. Рости великий, хлопчику! Тепер дай мені свій кошик. Дід зайшов до печери, а вийшов звідти з кошиком, повним золота. - Понеси це ненькові, аби не вмирав з голоду,- сказав. Той дід був колись побратимом Довбуша. По смерті ватага пантрував печеру, де лежали Довбушеві скарби. Давав потроху золота всім тим, кого нужда припала. Хлопець прийшов додому. У хаті було втіхи штири міхи. Мати купила хліба і до хліба. Відтак придбали корівчину, і стало легше дихати. Ненько звівся помалу на ноги, бо за гроші знайшовся і доктор. Люди дивувалися, що каліцун знову зелену траву топче. Дідич не повірив і сам прийшов до Дьорка. - Звідки маєш гроші, чоловіче? Дьорко розповів, і пан собі подумав: "Ади, за здохлу рибу дав цілий кошик золота. Як я йому повезу кілька чір дарунків, то старий мені віддасть усі Довбушеві скарби!.." І наклав аж п'ять возів усілякого добра: калачів, меду, яєць, шовку. Повіз у гори. Дід вийшов до нього. Забрав добро у печеру, завів до неї й пана. Печера вся виблискувала в коштовному камінні, золоті та сріблі. Очі засвітилися у пана, як у вовка. Та дід йому сказав: - Як бачу, ти багатий, у тебе є все, бракує лише цього,- і припасував до голови пана цапині роги.- І це тобі ще треба...- припасував хвіст. Роги й хвіст умить приросли так, що ніяка сила їх не відірвала б. Пан щось хотів сказати, але з його рота виходило тільки одне мекання. Дід витрутив його із печери. І на цьому скінчилася казка.
|
