Навигация по сайту
 Поиск |
| Про неробу Юрка, маминого синка - 02 |
 |
 |
 |
|
Віддав корчмар овечку і шкатулку, і мамин синок, наспівуючи, пішов додому. Не встиг переступити поріг, як похвалився: - Аж тепер я, мамо, буду добре жити і нічого не робити. - Слава богу, Юрцю,- сказала мати, а батько посміявся над сином. - Не смійся, бо битий будеш,- пригрозив син, а потім сказав: - Овечко, потрясися! А овечка й вухами не стриже. Він розсердився і закричав: - Шкатулко, відкрийся! Шкатулка стоїть, як камінь при дорозі. Батько і сестри почали реготати, а мати сльозами вмивалася. - Не регочіть, зараз будете плакати,- сказав син і промовив: - Із батьком, і з сестрами до танцю. Увійшло десять легінів та давай періщити. Але не батька, не сестер, а сина і матір. Хто знає, як довго тривав би цей танець, якби в дверях не з'явився дідусь. Він махнув рукою, і легіні посідали, котрий куди. Дід сказав: - Нерозумна мати, яка змалку не привчає дітей працювати. Нещасний той синок, що чекає грошей від овечок і шкатулок. Лиш той гроші буде мати, який любить працювати. Як ти кажеш, мати? - Ой, ой, йой, і я так кажу, дідусю. - А ти як кажеш, Юро? - Ох-ох-ох, і я так кажу, дідусю. Дід потряс бородою і зник, а за ним і легші, і овечка, і шкатулка. Залишився тільки барабан. Юра тиждень пролежав, а на другий - узявся за роботу. Допомагав батькові в господарстві, ходив робити в ліс, пускав по Тереблі бокори. Чародійний барабан і донині береже чесний, працьовитий Юрко. Я недавно чув, як він закричав: "До танцю",- і бачив, як десять легінів цінами учили любити працю одного молодого дармоїда.
|
