Навигация по сайту
 Поиск |
| Язиката Хвеська - 03 |
 |
 |
 |
|
- Ні,- каже Петро,- не знаходив. - Як не знаходив? Адже твоя жінка каже! - А що ж, пане, що моя жінка каже? Моя жінка не сповна розуму, то вона чого й на світі нема - наплете! - А так чи не так! - каже економ.- Покликать сюди жінку! Ото зараз по тую Хвеську. Приводять. Питається економ: - Знайшов твій чоловік гроші? - Знайшов,- каже,- паночку, знайшов. - А що,- питається тоді економ у Петра,- бачиш! - Та що ж,- каже той,- вона чого не наплете! А ви краще спитайте її, пане, коли це було? - А коли це було? - питається економ. - Еге! Коли! Саме тоді, як ліс притхнувся та ми ходили в ліс по рибу та під кожним кущем рибу збирали. - А що далі скажеш? - питається Петро. - Еге, що! Тепер уже не одбрешешся! Саме тоді й було, як ми рибу в лісі збирали і бублейна хмара йшла, і в лісі бубликів ми натрусили, і в вершу заєць піймався. - Ото слухайте, пане,- каже Петро,- чя ж вона до діла плете? Нехай вона вам до пуття розкаже, коли і як те було. - Еге, коли і як! Саме тоді, як увечері вас, милостивий пане, по селу водили... - А чого мене водили по селу? - питається економ. - Коли ж... вибачайте" пане... Уже коли питаєтесь, то казатиму. Тоді саме, як вас били ковбасами, що ви у пана покрали... Як крикне ж економ: - Ах ти така-сяка! Як ти мені смієш таке казати?! Візьміть її та дайте доброго хлосту, щоб казна-чого не базікала! Тут Петро заступився, почав вродити, що його жінка не сповна розуму. Ото економ подумав, подумав - і справді дурна,- узяв та й пустив. От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром. Він собі сміється в вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась. Прийшли додому, вона в плач: Так ти,- каже,- мене підвів! - Хвесько, жінко моя люба! - каже Петро.- Не я тебе підвів, ти сама себе підвела! От не ляпай ніколи по-дурному язиком, то нічого й не буде. А тепер не сердься та давай помиримося. Ото й помирились. А Хвеська бачить, що лихо багато балакати, та й знишкла.
|
