home


Авторизация

Рейтинг




main_image

Язиката Хвеська - 03

- Ні,- каже Петро,- не знаходив.
- Як не знаходив? Адже твоя жінка каже!
- А що ж, пане, що моя жінка каже? Моя жінка не сповна розуму, то вона чого й на світі нема - наплете!
- А так чи не так! - каже економ.- Покликать сюди жінку!
Ото зараз по тую Хвеську. Приводять. Питається економ:
- Знайшов твій чоловік гроші?
- Знайшов,- каже,- паночку, знайшов.
- А що,- питається тоді економ у Петра,- бачиш!
- Та що ж,- каже той,- вона чого не наплете! А ви краще спитайте її, пане, коли це було?
- А коли це було? - питається економ.
- Еге! Коли! Саме тоді, як ліс притхнувся та ми ходили в ліс по рибу та під кожним кущем рибу збирали.
- А що далі скажеш? - питається Петро.
- Еге, що! Тепер уже не одбрешешся! Саме тоді й було, як ми рибу в лісі збирали і бублейна хмара йшла, і в лісі бубликів ми натрусили, і в вершу заєць піймався.
- Ото слухайте, пане,- каже Петро,- чя ж вона до діла плете? Нехай вона вам до пуття розкаже, коли і як те було.
- Еге, коли і як! Саме тоді, як увечері вас, милостивий пане, по селу водили...
- А чого мене водили по селу? - питається економ.
- Коли ж... вибачайте" пане... Уже коли питаєтесь, то казатиму. Тоді саме, як вас били ковбасами, що ви у пана покрали...
Як крикне ж економ:
- Ах ти така-сяка! Як ти мені смієш таке казати?! Візьміть її та дайте доброго хлосту, щоб казна-чого не базікала!
Тут Петро заступився, почав вродити, що його жінка не сповна розуму.
Ото економ подумав, подумав - і справді дурна,- узяв та й пустив.
От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром. Він собі сміється в вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась. Прийшли додому, вона в плач:
Так ти,- каже,- мене підвів!
- Хвесько, жінко моя люба! - каже Петро.- Не я тебе підвів, ти сама себе підвела! От не ляпай ніколи по-дурному язиком, то нічого й не буде. А тепер не сердься та давай помиримося.
Ото й помирились. А Хвеська бачить, що лихо багато балакати, та й знишкла.
 

19.jpg