Навигация по сайту
 Поиск |
| Біда |
 |
 |
 |
|
Жив собі багатий піп, і мав лише одного сина. Той змалку нічого не робив. Коли підріс він, віддав його піп до школи. Прийшов час - оженив сина. А після батькової смерті той залишився на його парафії. Ось одного разу молодий піп подумав: "Люди говорять, що їм біда. А я зріс, оженився і жодної біди на світі не знаю!" Наказав він слузі закопати на тракті слуп і на ньому написав з одного боку версту, а з другого прибив таблицю. На таблиці написав, що відколи живе, жодної ще біди не знав. Їхав тим трактом цар. Дивиться: з одного боку слупа написано версту, а з другого - таблиця прибита. Каже він фурманові: - Піди-но прочитай! Скочив той з карети, пішов і читає вголос. Цар послухав, щось записав і поїхав. Приїхав цар додому і затребував до себе попа. Але те було не так швидко: може, через місяць, може, через два приїжджає піп до царя. - Здорові були, ваша імператорська величність! - Здоров! - відповідає цар.- Ну, що скажеш? - Не знаю, чого ваша величність мене викликали. Цар тоді каже: - Ти зріс, оженився і жодної біди ще не знав? - Так, ваша імператорська величність. - Як же це? Піп розповів, що його батько був багатий і при цьому він ніякої біди не знав. Коли ж помер, усе багатство синові залишив і попом зробив, він теж лиха не скуштував. Розгнівався цар тоді і каже: - Я царством керую, чому ж я біду знаю?.. Ну, загадаю тобі три загадки. Якщо відгадаєш, то буде тобі прощено, а не відгадаєш - голова злетить з плечей! І дав йому цар строку три доби, щоб відгадав: Чи вище до небес, чи в землю глибше? Скільки на небі зірок? Що цар думає? Пішов піп додому. Сидить він і думає, але нічого не може надумати, як на ті загадки відповісти. Прийшов строк іти до царя давати відповіді. Приходить піп до царського двору, дивиться: стоїть на варті солдат. Питає він його, чи в цар. І такий сумний на вигляд. Той солдат дивиться, що піп сумує, і питає про причину. - Що тобі казати,- відповідає піп,- адже однаково ти мені нічим не допоможеш! Та все ж таки розповів солдатові, навіщо його цар викликав і які загадки дав. Тоді солдат каже: - Скидайте, панотче, свій одяг, вбирайтеся в мій і стійте на моєму місці. А я піду до царя загадки відгадувати. Обмінялися вони одягом, солдат пішов до царя, а піп став на його місце вартувати. Приходить солдат до царя, привітався. - А що, відгадав загадки? - запитує цар. - Відгадав,- каже солдат. Цар питає: - Ну, скажи, чи вище до небес, чи глибше вниз у землю? - Ні, ваша імператорська величність, вниз глибше. - Чому ж? - Бо мої дід і прадід, батько й мати, брат і сестри як пішли туди, то й досі їх нема. А в небесах, коли б'ють у барабани, то все чути. - Ну, а скажи, скільки зірок на небі? Переодягнений солдат витягає з торби купу вовни, настриженої з вівці, і каже: - Ось стільки, прошу глянути, ваша імператорська величність. Цар питає: - А ти вірно полічив? - Прошу перевірити! - відповідає той. - Ну, а тепер скажи мені, що я думаю! - Ви думаєте, що я піп, а я - солдат. - А піп де? - На мов місце став! Дав тоді цар солдатові відставку, а пін служив на його місці, поки не відслужив строк.
|
