Навигация по сайту
 Поиск |
| Піп та селянин |
 |
 |
 |
|
Був один бідний чоловік, а мав велику сім'ю. Раз лиш на казанні вчув, як піп звертається до людей: - Люди мої, громадо, приносіть на боже, хто що може, і господь нагородить вас сторицею. Дома чоловік каже своїй жінці: - Небого, маємо багато діток, а жнемо бідно. Отець духовний у церкві виголосив, що хто дасть на боже, того господь нагородить сторицею... Може би, щось понести? - Чоловіче, ти здурів? Таж у нас лиш одна корова на обійстю. Ані овечок, ані свині. - Мовчи... Біг нам заплатить, а отець духовний нас похвалить! Повів селянин корову на попівське обійстя. Піп записав у церковну книжку. І корівка ходить пастись разом із попівськими коровами. Разі пастух на толоці заснув, а худоба заблудила... Селянська корова попрямувала до свого старого ґазди й повела за собою й попівські. Чоловік зрадів: - Ну, жоно, ти не вірила, що ми будемо нагороджені. Диви: наша корівка привела ще десять. А жона лише головою покрутили: - Дурний тебе піп хрестив. Від тебе їх ще ниньки заберуть. Нехай лиш дозвідає піп. І раз лиш почали слуги шукати корів. - Ану, погляньте до того селянина,- порадив піп,- може, його корова повела й наших.. Пішли до нього, а корови й справді тут. Але селянин не дав. Тоді прийшов сам піп... - Що ти, Василю, вчинив? - Нич. То мене господь нагородив. - Недобре, Василю, робиш! Ти чужі корови присвоїв. - Як чужі? Хіба ви, отче, з казальниці неправду говорили? Це ви своє слово не держите? Зажурився піп... Думає собі: сміх буде, перед народом стану брехачем, коли Василь почне всім говорити. - Слухай, Василю, не фіглюй... Одну корову собі бери, а інші віддай. - Я не фіглюю, отче... Як вам дуже жаль, беріть собі ви одну... І піп мусив піти геть. Чоловік загаздувався. І ще й тепер ґаздує, якщо не вмер.
|
