Навигация по сайту
 Поиск |
| Як Микола був коровою |
 |
 |
 |
|
Жив собі один бідняк, якого звали Миколою. Мав він лише стару хатчину, а в тій хатчині повно дітей. Одного разу пішов Микола з жінкою в ліс: він - по дрока, жінка - по гриби. Коли дивляться - багач, у котрого Микола мало не задарма цілий рік служив, веде з ярмарку корову. Жінка Миколи зашепотіла: - Коли б нам таку корову! Було б дітям молоко! - Цить, жоно,- відповідає Микола.- Багач мені, винен, то й короза буде наша. Залишив він жінку в кущах, а сам пішов на дорогу. Тихцем підійшов до корови, зняв з рогів мотузку, засилив собі на шию. Корова - в ліс пастися, а Микола йде за багачем. Зраділа жінка, бо зрозуміла хитрість чоловіка і повела корову додому. А багач ішов і не оглядався. Не знати, як довго ішов би він так, та зустрів знайомого купця. - Гей, сусіде,- крикнув той ще здалеку,- що ти дав за цього вола? Багач і тепер не оглянувся, лише сердито буркнув: - Коли ти й досі не відрізниш вола від корови, то хоч помовчи. - Та яка то корова, то віл,- реготався стрічний купець.- Як не віриш, то сам подивися. Багач озирнувся і за голову схопився: - Чорт таке видів?! Купив добру корову, а таке сталося. Купець посміявся та й пішов собі, а багач став серед дороги і не знав, що робити. - Звідки ти тут узявся? - питає він Миколу. - Я й сам не знаю,- відповідає той.- Не пам'ятаю, щоб ти купив мене коровою. Багач не може отямитися. - Як ти став коровою? - Не знаю,- каже Микола,- але здогадуюсь, що прокляла мене одна здова. Колись я був багатим та скупим. Служила вдова в мене мало не задарма рік. Я скупився заплатити їй зароблене, і за те вона мені залаяла: "Миколо, бодай ти став коровою і був нею доти, доки не виплатиш мені зароблене молоком". Багач вислухав і вилаявся: - Послав тебе чорт на мою голову і гроші забрав. Іди собі та не роби сміху з мене. - Що ти кажеш? - видивився на нього Микола.- Це тобі не обійдеться так легко. Хто чув таке, щоб невинному чоловікові мотузку на шию засиляти? Мусиш на суді відповідати. Бачить багатий - біда буде. Заплатив Миколі гроші, щоб той згодився мовчати. Прийшов Микола додому з повними кишенями, а жінка вже встигла корову подоїти і молока дітям наливав. Через якийсь час корова отелилася, і вигодував Микола другу. Стару вирішив продати. Ідуть вони з жінкою на торг і корову ведуть. Тільки прийшли, а їх обступили з усіх боків купці, бо кращої корови, як у них, у той день не траплялося. Жінки торгується, а Микола роздивляється довкола. Коли бачить - іде оглядати корову її колишній хазяїн. Сказав про це Микола жінці і тихенько вбік. А багач оглянув корів і зашепотів їй на вухо: - Що, Миколо, знову тебе продають? Так тобі й треба. Та я не такий дурний, щоб тебе купити,- і пішов собі геть. А Микола з жінкою продали корову і повернулися додому, раді, що насміялися з багача.
|
