Навигация по сайту
 Поиск |
| Мудра дівчина - 02 |
 |
 |
 |
|
Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питав його: - Чого ви, тату, плачете? - Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання. А дочка взяла горщечок каші та й каже: - Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому,- нехай він виоре, посіє цю кашу і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треба вилупитись з цих яєць. Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та й каже: - Так і так дочка казала. Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав її собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дав чоловікові й каже: __ Неси твоїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто ліктів полотна. А не зробить, то буде лихо. Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже: - Чого ви, тату, плачете? - Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону, та щоб ти його вимочила, висушила, пом'яла, спряла і виткала сто ліктів полотна. Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже: - Несіть до пана, нехай із цього дерева зробить мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон. Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, що дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь, узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: "Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити..." Потім думав, думав та й каже чоловікові: - Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні вбута; ні з гостинцем, ні без гостинця. А як вона цього не зробить, то буде лихо! Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці: - Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так і так. І розказав їй усе. Маруся каже: - Не журіться, тату, - все буде гаразд. Підіть купіть мені живого зайця. Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає - одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам: - Прицькуйте її собаками! Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже: - Ось вам, пане, гостинець.- Та й дає йому горобця. Жан тільки хотів його взяти, а він - пурх та й вилетів у відчинене вікно! А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає: - Чого вам, люди добрі? Один каже: - Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша. А другий чоловік каже: - Ні, брехня,- моя! Розсудіть нас, пане! От пан думав, думав та й каже: - Приведіть сюди лоша й коней: до якої лоша побіжить,- та й привела. От привели, поставили запряжені коні, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому й бігти,- взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже: - Би лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть - котра побіжить до лошати, то та й привела. Зараз так і зробили. Пустили їх - так одна й побігла до лошати, а друга стоїть. Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.
|
