Навигация по сайту
 Поиск |
| Лисичка, тиковка, скрипка та капкан |
 |
 |
 |
|
Їхав чоловік дорогою та й загубив тиковку. Лежить вона проти вітру та й гуде. Аж біжить лисичка. — Бач,— каже,— реве, хоче ще злякати! От я тебе утоплю! Ухватила її за мотузочку, почепила на шию і подалась до річки. Стала тиковку топити, а та набирається води та булькотить. — Іч,— каже,— ще і проситься! І не просись, бо не пущу! От як тиковка вже набралась води та й лисичку тягне у воду. — Бач, яка,— каже.— То просилась, а це шуткує. Пусти-бо! Насилу вона вирвалась. От біжить, аж лежить на дорозі скрипка та на вітрі і гуде потихеньку. — Бач,— каже лисичка,— ангельський голосочок, так чортова думка. Та й обмина її. Біжить далі; аж чоловік капкани розставив. — Бач,— каже,— які хитрощі-мудрощі! Хіба вже на їх і сісти не можна. Тільки сіла, а капкан її за хвіст. — Бач, яке,— каже,— ще й держе! Аж ось до тих капканів і хазяїн іде. — Дивись, ще, може, і бить буде! А той чоловік узяв її та й забрав.
|
