Навигация по сайту
 Поиск |
| Телятко, кабан, півник, качур та вовки |
 |
 |
 |
|
Був собі дід та баби. Було в них голе телятко. Каже би ба: — Завези, діду, в ліс. Дід каже: — Та лучче б викормили та зарізали б. — Я не хочу, завези та й годі! Завіз той дід те телятко голеньке. А холодно: осінь! І покинув його. Сам вернувся додому. Пішло те голе телятко. Іде, йде. Доганяв його кабан: — Драстуй, голе телятко! — Драстуй, кабане! — Куди ти йдеш? — Куди очі, туди й шлях. — Ходімо разом. Ідуть, ідуть. Біжить і півень до них, доганяє: — Голе телятко і кабан, підождіть! Підождали. — Драстуй, голе телятко! — Драстуй, півнику! — Куди ви йдете? — Куди очі, туди й шлях. — Ходімо разом. — Ну, ходім. Пішли вони: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур: — Голе телятко і кабан, і півник, підождіть! Підождали. — Куди ви йдете? — Куди очі, туди й шлях. — Ну, ходімо разом. — Ходім. Ідуть вони, йдуть. Скаче й шило: — Голе телятко й кабан, і півник, і качур, підождіть! Підождали. — Куди ви йдете? — Куди очі, туди й шлях. — Ходімо разом. Ідуть вони, йдуть. Зайшли вони в ліс. Холодно: осінь! Голе телятко замерзло й пішло до кабана. А той зарився у листя й лежить. — Кабане, давай будем хатку робить. — Я не хочу. Я зариюся ще лучче у листя та й буду лежать. Пішло воно. Пішло до півника: — Драстуй, півнику! — Драстуй, голе телятко! — Гайда, будем хатку робить. — Я не хочу,— каже півник,— я на одній ніжці буду стоять, а голівку під крильце заховаю та й буду так і зимувать. Пішло голе телятко до качура: — Драстуй, качуре! — Драстуй, голе телятко! — Давай будем хатку робить. — Я не хочу. Я на одній ніжці буду стоять, а другу буду під крильце ховать, і голівку буду під крильце ховать. І так буду й зимувать. Пішло голе телятко. Пішло воно до шила: — Драстуй, шило! — Драстуй, голе телятко! — Давай будем хатку робить. — Не хочу я. Я заженуся в дуб по саму колодочку та так буду й стоять. Пішло голе телятко, давай само робить хатку. Зробило хатку, піч, двері. Почало топить: дров є багато в лісі. Топить воно один раз (а зима вже, холодно), біжить кабан: — Голе телятко, одчини! — А-а-а! А як я казало: «Хатку давай робить», ти не хотів! — Одчини, бо я тобі хатку розрию! Одчинило голе телятко. Живуть удвох. Біжить півник: — Гол о телятко, одчини! — А-а! Як я казало : «Хатку робить», то ти не хотів!.. — Одчини, бо я тобі хатку розкукурікаю! Одчинило голе телятко. Уже вони втрьох. Біжить качур: — Голе телятко, одчини! — А-а! Як я казало, що хатку робить, то ти не хотів!.. — Одчини, бо я тобі хатку розкахкаю! Думає голе телятко: «Наробить качур крику, прибіжать звірі, пропаду. Треба одчинить». Одчинило. Топлять вони. Ще скаче й шило: — Голе телятко, одчини! — А як я казало: «Хатку робить», то ти не хотіло!.. — Одчини, бо я тобі хатку розколю! Одчинило. Уже вони усі зібрались.. От прийшло два вовки. Поставали вовки під дверима та й слухають: є добра мишоловка. Один каже: — Лізь ти. — Ні, ти йди вперед. Поліз один. Як побачило голе телятко та кабан, та шило! Як пужнє те голе телятко рогами, кабан зубами, а шило, як заженеться у вовка по саму колодочку. А півень кричить: — Подай його сюди! А качур кричить: — Так! Так! Так!.. Насилу вирвався вовк ізвідти: і поколений, і погризений. Ще й півень кричить: — Подайте його сюди!..
|
